Вибір професії для багатьох молодих людей стає першим важливим рішенням в їхньому житті. Особливо це важко зробити в 16 років, коли закінчив 9 клас. Для Соломії Мажак рішення бути бухгалтером було прийнято виважено, адже до нього вона йшла декілька років.

Вона пам’ятає, як 8 років тому до них завітали канадці  і щось багато говорили з батьками. А після цього батько з дідусем  Іваном ламали стіни, бетонували підлогу, а потім до стайні підвели воду, поставили вентилятор, встановили гумові килимки. Особливе захоплення  мами викликав доїльний апарат, який привезли представники дорадчої служби, адже ці слова тепер часто лунали в сім’ї. До трьох корів, які отримували батьки скоро появилось ще 2 невеликі  телички, джерсейки. Життя в родині стало динамічніше інколи приходив допомагати і дідусь Остап, а старший брат Роман помагав в заготівлі сіна й спільно з ним Соломія носила тюковане сіно.

Два роки тому сімейна рада вирішила розширити своє господарство і за декілька років утримувати до 20 корів. Сьогодні родина Оксани і Ореста Мажак утримують 9 корів та 5 голів молодняка. Вечорами, коли батьки планували діяльність родинної ферми, багато розмов було про кошти, витрати, прибуток. То ж можливо десь тоді і постало бажання долучитись до господарства і допомагати батькам з фінансовими питаннями. Минулого року Соломія стала студенткою Стрийського державного аграрного коледжу факультету фінанси та бухгалтерський облік. Сьогодні  вона спільно з батьками впроваджує облік витрат та надходжень за запропонованою тренерами дорадчої служби формою. Домашня практика закріплює отримані знання в коледжі.

Соломія вірить в майбутнє сімейного молочного бізнесу, адже це в неї на генетичному рівні. Вона багато чула про свою бабусю Анну, котра працювала  бригадиром комплексної бригади в колгоспі  й опікувалась понад стома молочними коровами .  Важка праця спричинила ранню  її смерті  то ж бригаду очолив батько,  випускник сільськогосподарського технікуму, котрому було лише  23 роки.  Важкі роки для сільського господарства на початку століття привели  до занепаду господарства, а велике безробіття спричинило виїзд батька на заробітки в Росію та Італію.

Сьогодні Соломійка рада, адже її батько  вже дев’ять років вдома і має свій бізнес, утримуючи молочні корови. Старший брат Роман, дідусі допомагають в заготівлі сіна,  а Соломія веде первинний облік витрат та надходжень. Спільно з батьками вона є активним  слухачем під час зустрічей зі спеціалістами дорадчої служби , котрі навідуються постійно до них. Соломійка горда за свого батька, котрий декілька років очолює місцевий кооператив «Лисятицький»

В коледжі на зустрічі тренерів Львівської аграрної дорадчої служби з студентами Соломія почула багато цікавого про кооперацію. Почуте вселяє надію щодо розвитку сімейних молочних ферм в кооперативах, отже вона зробила правильний вибір. Сімейна ферма  буде розширюватись і вона впевнена, що ні тато ні вона не поїде за кордон на заробітки.